Фонд Арсенія Яценюка “Open Ukraine” 22 квітня подарує Волинському обласному центру реабілітації інвалідів зору виставку тактильних фото Юрія Білака “Доторкнутися і побачити”. Виставка є унікальною не лише для України, але і для Європи. Про це ZAXID.NET повідомили у прес-службі Фонду “Open Ukraine”.
Арсеній Яценюк відвідає виставку о 18.00 та зустрінеться з колективом обласного центру реабілітації.
Арсеній Яценюк, засновник Фонду “Open Ukraine”, переконаний, що цей подарунок викликаний потребою незрячих людей розуміти та відчувати навколишній світ, а також зробити мистецтво ближчим до них. “А зрячі люди, оглядаючи цю виставку, звернуть більше уваги на потреби і проблеми людей із вадами зору”, - зазначає Арсеній Яценюк.
Фонд “Open Ukraine” вже презентував тактильну фотовиставку для незрячих “Доторкнутися і побачити” у семи містах України — Києві, Львові, Донецьку, Сімферополі, Одесі, Чернівцях та Дніпропетровську. Загалом близько 30 тисяч осіб відвідали цю виставку в Україні.
Повна версія тексту »
Трудову партію України найближчим часом очолить радник прем’єра Юлії Тимошенко, співголова Ради інвесторів при Кабінеті міністрів Сергій Тігіпко.
Джерела газети “Комерсант-Україна” у Трудовій партії повідомляють, що рішення рекомендувати з’їзду підтримати обрання Тігіпка політрада партії планує ухвалити на засіданні 25 квітня. Крім того, за словами джерела в керівництві ТПУ, 25 квітня буде ухвалено рішення про скликання чергового чи позачергового з’їзду партії.
Нинішній лідер – Дмитро Сирота, який очолив партію через деякий час після того, як трагічно загинув його батько і голова “трудовиків” Михайло Сирота, – стане першим заступником голови партії, говорять у ТПУ.
“Певні переговори дійсно ведуться, але про якусь конкретику ви дізнаєтеся в суботу”, - неохоче сказав виданню Сирота. За інформацією газети, він бере безпосередню участь у тому, щоб ТПУ очолив Тігіпко.
Голова парламентського комітету з питань нацбезпеки й оборони Анатолій Гриценко, якому восени 2008 року також пропонували очолити Трудову партію, підтвердив: “Те, що Сергій Тігіпко очолить ТПУ, – це правда. У мене кілька днів тому була з ним розмова, і він це підтвердив”.
У партії стверджують, що мета пропозиції Тігіпко очолити ТПУ – зробити більш значимим старт його президентської кампанії.
Однак на запитання, чи говорив Тігіпко, що має намір брати участь у президентських виборах, Сирота сказав: “Ні. Гадаю, якщо він прийме таке рішення, то заявить про нього сам. Як на мене, він могутній політик з гарним минулим і потенціалом… Я вважаю, що він цілком може стати конкурентноздатним у нашому політичному середовищі”.
Водночас, джерела видання повідомляють, що останнім часом Сирота разом із уповноваженими представниками Тігіпка, зокрема з екс-головою секретаріату “Трудової України” Олександром Барановим, відвідав обласні організації партії. “Вони проїхалися по регіонах з ультимативною умовою: або ми підтримуємо товариша Тігіпка на посаду голови партії, або кладемо печатку і посвідчення на стіл”, - розповіли в одній із парторганізацій. У відповідь 7 парторганізацій у південно-східній частині України, які складають чисельний кістяк ТПУ, виступили з зустрічною вимогою. “Якщо вже Тігіпко йде в президенти, то, відповідно, треба відновлювати фінансування партії. А якщо воно не буде відновлено, то й ніякої діяльності там не буде. А позиція Тігіпка така: грошей немає, тому будемо робити ставки на технологічні штаби”, - повідомили в ТПУ.
Планується, що таких штабів буде 4 і створюватися вони будуть за географічним принципом – західний, південно-східний, північний і центральний. За інформацією газети, очолити південно-східний штаб запропоновано лідеру партії “Родина” Ігорю Маркову. У прес-службі партії “Родина” підтвердили, що такі переговори велися.
На думку експертів, шанси в Тігіпка перемогти на президентських виборах невеликі, і йому буде відведена роль “технічного” кандидата Юлії Тимошенко – як альтернативи Віктору Януковичу й Арсенію Яценюку, щоб перебрати в них голоси виборців.
Джерело: Експрес
Третина (33,8%) населення України вважають, що президент Віктор Ющенко хотів би бачити своїм наступником на посаді президента лідера “Фронту змін” Арсенія Яценюка.
Про це свідчать результати соцопитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, повідомляють Українські новини.
Респондентів попросили відповісти на запитання, кого з перерахованих політиків, на їх думку, Ющенко хотів би бачити своїм наступником на посаді президента як того, хто міг би найкраще, з його погляду, продовжити його політику.
При цьому 4,2% опитаних вважають, що Ющенко хотів би бачити своїм наступником лідера Партії регіонів Віктора Януковича, 3,5% - прем’єр-міністра Юлію Тимошенко, 2,4% - голову Верховної Ради Володимира Литвина.
19,2% респондентів вважають, що Ющенко не хотів би бачити своїм наступником нікого з них, 3,2% - хотів би бачити наступником іншого політика. 30,9% респондентів не змогли відповісти, 2,7% - відмовилися відповісти.
Опитування проводилося 3-12 квітня. Було опитано 1984 респонденти, віком від 18 років по всій Україні. Статистична похибка вибірки не перевищує 3,3%.
Джерело: Українська правда
Тарас Шевченко жадав українського Вашингтона. Сьогоднішня Україна жадає свого Обами. Це так, навіть якщо не всі українці це усвідомлюють.
Хтось із пострадянських публіцистів метафорично, але влучно, сказав, що Барак Обама для США сам по собі став геніальною піар-технологією. В тому сенсі, що сам факт його обрання вже вселив в американців надію на зміни – а народові, що дивиться у майбутнє з таким-сяким оптимізмом, і з кризи виборсуватись легше.
Розвиваючи тему, можна було б додати, що містер Обама став для США тим же, чим 2000 року для Росії став містер Путін. Не поспішайте заперечити. Ми ж говоримо лише про масову свідомість, чи не так? А для масової свідомості американців чорношкірий юрист в Білому домі є не менш яскравим уособленням торжества “американських цінностей”, аніж чекіст Путін в Кремлі був уособленням торжества “российских ценностей” для росіян.
Дуже різні люди? Але ж і цінності, скажімо так, теж дещо відрізняються. Головне не це, а те, що ці цінності, якими б вони не були, існують.
І коли цінності торжествують у кризовий момент – це дуже сильний стимул для всіх. По-своєму не менший, аніж вдала економічна стратегія уряду.
Україні в цьому сенсі не щастить давно і послідовно.
Президент Леонід Кучма, як людина з величезним інстинктом влади, напевне, відчував цю проблему – але за своїм складом характеру безсумнівний пріоритет все одно віддавав речам, якщо можна так висловитись, матеріальним.
Відтак суспільний запит на цінності за Кучми задоволений категорично не був, і саме це стало підґрунтям – якщо хочете, метафізичним – для “Помаранчевої революції”.
Одначе після неї метафізика дуже швидко перетворилася на метастази. І на сьогодні вщент дискредитовано саму ідею будь-яких особливих “українських цінностей”, якими б вони не були.
Нинішня еліта колективно відмовилась від пошуку цінностей, підмінивши його пошуком ціни. А цей останній логічно і дуже швидко звівся до банального безмежного популізму та творення різного роду симулякрів в інтересах зовнішніх гравців – коротше, до купівлі народу оптом з одночасним розпродажем Батьківщини вроздріб, цілком за класичними бізнес-схемами максимізації прибутку на посередницьких операціях.
Поміж тим, суспільство, як це не дивно, не таке вже й дурне, як воно саме про себе думає.
На вербальному рівні українці можуть всерйоз вважати, що “цінністю” для Віктора Ющенка є “садок вишневий коло хати” та вступ до НАТО, а для Віктора Януковича – російська мова та “національний капітал”.
Але підсвідомо ці ж українці усе-таки відчувають усю нещирість запевнень політиків. Бо справжніми цінностями не торгують, і вже тим більше на них не “забивають” заради особистого комфорту.
Саме тому попит на нові обличчя є визначальним для нинішнього виборчого циклу. Але питання в тому, чи є це попитом на нові цінності?
Відповідь на це питання особисто для автора випливає з феномену двох “нових” кандидатів у президенти. “Нових” у тому сенсі, що вони вийшли на авансцену саме в цьому виборчому циклі.
Як хтось, мабуть, уже здогадався, ідеться про “улюблену двійцю” значної частини вітчизняної інтелігенції – Анатолія Гриценка та Арсенія Яценюка (в алфавітному порядку).
Між цими двома постатями є дещо спільне. Наприклад, володіння англійською мовою. Чи відсутність (поки що?) публічних команд. Проте все це – далеко не привід розмірковувати про їхнє гіпотетичне об’єднання, чим останнім часом полюбляє займатися вже згадана вітчизняна інтелігенція.
Адже великою мірою ці двоє являють діаметральну протилежність одне одному. І не лише тому, що Яценюк має значний медійний (а потенційно – й адміністративний) ресурс, а Гриценко його не має.
Протилежності лежать в першу чергу у стилі двох політиків. Важко не помітити, наприклад, як Анатолій Гриценко постійно говорить те, що ніяк не додає йому електоральних балів, у той час як Арсеній Яценюк, навпаки, не говорить нічого, що завадило б йому ці бали набирати.
Зрештою, у Гриценка є програма, з якою можна дискутувати чи погоджуватись, і абсолютно очевидні пріоритети - які можна поділяти чи ні. У Яценюка немає – на публічному рівні – ні того, ні іншого. І, мабуть, не буде, незважаючи навіть на неминучу появу ближче до виборів яскравих буклетів під назвою “Передвиборча програма” чи, може, навіть “Пріоритети кандидата”…
Що-що, а беззмістовні тексти в нас писати вміють, тут українці давно обігнали навіть КПРС з її “історичними” програмами настання комунізму о такій-то годині за московським часом.
Автор хотів би одразу зауважити, що не агітує забудь-кого з потенційних кандидатів. Його, автора, явні симпатії до Гриценка пояснюються тим, що йому, авторові, імпонують програма і стиль цього політика. Але він, автор, наразі нікого не переконує в перевагах цих програми та стилю – а отже, про агітацією не йдеться.
Натомість ідеться про те, що всі ми бачимо довкола: рейтинги Гриценка з усіма його програмами просто мізерні, в той час як рейтинги Яценюка – ледь не захмарні. Принаймні, як на новачка процесу.
І це не можна пояснити самим лише медійним ресурсом. Точніше, цей ресурс відіграє важливу роль, але без вдалого об’єкта, до якого його було би прикладено, сам по собі він був би безсилий.
Яценюк і є тим самим “вдалим об’єктом”. Він не має яскравого корупційного минулого, він не має (поки що?) тісних асоціацій у громадській свідомості із будь-ким зі збанкрутілих політиків першого ешелону, але головне – він не має “протипоказань”, оскільки не заявляє ніякої позиції з жодного спірного питання.
Продаж землі й вступ до НАТО, бюджетна політика й виборність суддів, конституційний устрій та пенсійна реформа – українці сьогодні не уявляють, що і як робив би Яценюк-президент у цих та десятках інших важливих сфер. Бо він їм цього не каже.
І тим не менше, рейтинг Яценюка росте. У зв’язку з чим виникає напівкрамольна думка: може, це не так уже й погано?
Звісно, Арсеній Петрович ніякий не Обама, про що вже сказано й написано чимало. Хоча б тому, що в Обами були чіткі відповіді на всі запитання, і не було жодної важливої для американців теми, від якої він ухилився б під час своєї кампанії.
Але ж і Україна, перефразовуючи класика – не Америка.
Можливо, невибагливим українцям вистачило б і самого факту обрання умовно “нового” обличчя. Зрештою, це ж не зовсім той випадок, коли, як кажуть у народі, “хай гірше, аби інше”. Бо чи буде гірше з Яценюком – ще невідомо, а от що гірше буде з нинішніми – відомо напевне. З прямого досвіду.
Ще раз наголосимо - це не є думка автора цих рядків. Але саме так, схоже, розмірковують (чи, швидше, відчувають) ті 15 - 20 % виборців, котрі, як твердить соціологія, вже сьогодні готові поставити на “молодого та раннього” політика в маленьких буржуазних окулярах.
В такому випадку лишається хіба що цитувати Жадана – “мабуть, немає вини в такій безпідставній любові до малознайомих облич”. Й сподіватись, що в разі своєї перемоги це малознайоме обличчя не виявиться ані потворним писком, ані повторним випуском чогось до болю знайомого…
Автор: Олександр Михельсон
Джерело: Українська правда
Если бы выборы президента Украины происходили в ближайшее воскресенье, то наибольшие шансы на избрание имели бы Виктор Янукович, Юлия Тимошенко и Арсений Яценюк. Таковы результаты опроса, проведенного Киевским международным институтом социологии.
В частности, за В.Януковича готовы отдать голоса 25,6% избирателей, за Ю.Тимошенко - 14,4%, а за А.Яценюка - 13,6%. От тройки лидеров значительно отстают лидер КПУ Петр Симоненко, спикер ВРУ Владимир Литвин и действующий Президент страны Виктор Ющенко, которых готовы поддержать 3,3%, 2,9% и 2,4% опрошенных соответственно.
13,6% опрошенных еще не определились со своими предпочтениями, 11,1% - хотят проголосовать против всех, а 9,4% - не желают принимать участие в голосовании, сообщает “Зеркало недели”.
При этом, если бы во второй тур президентских выборов вышли Ю.Тимошенко и В.Янукович, то за действующего Премьер-министра проголосовали бы 27,3% опрошенных, а за руководителя Партии регионов - 33,8%. А в случае второго тура с кандидатурами В.Януковича и А.Яценюка политики бы получили 32,7% и 29,4% голосов соответственно.
Исследование проводилось Киевским международным институтом социологии с 26 марта по 17 апреля 2009 года. Полевой этап проходил с 3 по 12 апреля 2009 года. Опрос проводился в 110 населенных пунктах во всех областях Украины и в Автономной Республике Крым. В результате полевого этапа были собраны 1984 анкеты.
Источник: Ліга
Голова Верховної Ради Володимир Литвин заявляє про зомбування українців на певні результати президентських виборів.
Про це він заявив в ефірі телеканалу Інтер.
За його словами, існує “чітко задана програма – не більше трьох людей” (Янукович, Тимошенко, Яценюк).
“Я сьогодні один журнал подивився, там є рубрика “найвірогідніші кандидати в президенти”. Іде Янукович, Тимошенко, Яценюк. Потім перескакують – показують президента й Анатолія Гриценка. Усе! У президента 2%, у Гриценка – 0,7%. І це найпотужніші кандидати”, - обурився спікер парламенту.
“Я думаю, соціологи мені скажуть, що це? Це зразок зомбіювання українського суспільства. Якщо ми говоримо правду, то давайте скажемо, що чітко визначена картина …Дай боже, що це правильні результати, але нам треба дати населенню вибір”, - зауважив він.
“Але Україні вибору не дають, за винятком одного прізвища”, - зауважив Литвин.
За його словами, “хто прочитав хоч одну книжку”, розуміє, навіщо це робиться - “за відповідною подачею стоїть відповідне замовлення “.
Джерело: Українська правда
В случае проведения в Украине парламентских выборов безусловными лидерами электоральных симпатий станут Партия регионов (26,9%) и БЮТ (14,9%). Партии во главе с Арсением Яценюком готовы отдать голоса 9,6% украинцев. Таковы результаты социсследования, проведенного компанией “Research & Branding Group” в рамках проекта “Расстановка политических сил: 193 дня до президентских выборов”.
Как сообщили ЛІГАБізнесІнформ в пресс-службе “Research & Branding Group”, кроме этого, избирательный барьер преодолели бы Блок Литвина (5,6%%) и КПУ (4,3%). В то же время, определенный шанс попасть в Верховную Раду имеет ВО “Свобода” - сейчас у нее 2,6% голосов.
Что касается “Нашей Украины”, то сейчас ее поддерживают немногим больше людей, чем блок Наталии Витренко - 1,8% против 1,4%.
Более трети потенциальных избирателей (37%) готовы голосовать за новые политические партии и блоки на выборах в ВР Украины. Наибольшее число таковых на западе страны - 46% либо точно, либо скорее всего проголосуют за новые политические проекты.
В целом большинство жителей страны видят необходимость проведения досрочных выборов Президента (62%) и украинского парламента (53%). При этом жители Украины демонстрируют достаточно высокий уровень готовности к голосованию на возможных выборах - 52% точно проголосовали бы на выборах Президента, 46% - на выборах Верховной Рады Украины.
Тем не менее, относительно того, стабилизируется ли ситуация в стране с проведением парламентских выборов, мнения граждан Украины разделились - 38,6% опрошенных согласны с этим утверждением, 38,5% - не согласны.
Треть жителей страны (33%) полагает, что необходимо сохранить нынешнюю (пропорциональную) избирательную систему при условии введения открытых списков. Число сторонников данной идеи возрастает с юго-востока (30%) на запад страны (38%).
Исследование общественного мнения населения Украины по актуальным вопросам социально-политической жизни страны было проведено в период с 1 по 9 апреля 2009 года. Сбор информации проводился методом личного интервью в 24-х областях Украины и АР Крым. Респонденты отбирались по квотной выборке, репрезентирующей взрослое население страны по месту проживания (область), полу и возрасту.
Объем выборочной совокупности составил 2078 человек. Ожидаемая средняя ошибка выборки составляет -2,2%.
Источник: Ліга
Екс-голова “Чорноморнафтогазу” Ігор Франчук готовий вкласти гроші у фонд виборчої кампанії Арсенія Яценюка у випадку свого вступу в його партію.
“Готовий, тому що це буде неправильно – робити ставку на політичну силу, здатну допомогти тобі здійснити ідеї, і не допомагати їй. Але говорити про конкретні цифри поки рано”, - сказав Франчук в інтерв’ю газеті “Дело”.
У той же час, він дав зрозуміти, що поки що не має наміру приєднуватись до якоїсь політичної сили і балотуватися у Верховну Раду.
“У сьогоднішньому форматі виборчої системи за закритими списками, де робота зводиться до простого натискання кнопки, не бачу своєї участі в кампанії”, - сказав Франчук.
“У той же час мені імпонує політсила, лідером якої є Арсеній Яценюк. Думаю, переговори з приводу нашого політичного майбутнього ще попереду”, - додав він.
Франчук також розповів, що продовжує співпрацю з Партією зелених, за списками якої намагався пройти до парламенту.
“Співпрацюємо і з партією, і з її головою Володимиром Костеріним. У Верховну Раду нам не вдалося пройти, бо не вистачило коштів для широкомасштабної політичної кампанії. Тоді, до речі, надходили пропозиції від найбільших політичних гравців купити партію”, - сказав він.
“Думаю, що грошей для самостійної боротьби в нас не буде і на наступних парламентських виборах. Тому перша ініціатива Партії зелених буде пов’язана з пропозицією про спільну роботу з політичною силою Арсенія Яценюка”, - додав Франчук.
Говорячи про нереалізоване наприкінці 2005 року бажання стати членом партії “Наша Україна” і причинах цього, він розповів: “Я запропонував зайнятися партійною роботою на (Кримському) півострові, говорив на цю тему з куратором по Криму Миколою Мартиненком. Але підтримки не знайшов. У результаті “Наша Україна” не представлена в кримському парламенті, її практично немає в місцевих органах самоврядування”.
Франчук також розповів деякі подробиці свого бізнесу і прокоментував чутки про те, що серед його партнерів – прізвища Порошенка, Жванії, родини Ющенка.
“У нас один час були спільні проекти тільки з Давидом Жванією, а з іншими – ні”.
“Давиду Важавичу (Жванії) цікаве суднобудівне виробництво. Зокрема, ми намагалися налагодити на керченському заводі “Затока” (тоді він належав йому) будівництво високотехнологічних платформ для морського видобутку. Але зараз наші бізнес-відносини залишилися в минулому. Хоча не виключаю, що вони відновляться, можливо, і за цим проекті”, - додав екс-голова “Чорноморнафтогазу”.
Джерело: Українська правда
Народный депутат Украины, лидер гражданской инициативы “Фронт перемен” Арсений Яценюк считает, что основным заданием будущего Президента должен стать жесткий контроль соблюдения норм действующей Конституции. Об этом депутат заявил сегодня вечером в эфире одной из радиостанций.
“Задание нового Президента - обязать все ветви власти выполнять действующую Конституцию. Ради того, чтобы выполнять Конституцию должны быть применены все законные средства”, - отметил А.Яценюк. Его слова ЛІГАБізнесІнформ процитировали в пресс-службе “Фронта перемен”.
“Конституция не может быть документом, который в кулуарах парламента подписали на колене, быстренько нажали кнопки и выдали новый документ. Конституция должна быть документом нации, а не политической фигуры или политической силы”, - резюмировал политик.
Источник: Ліга
Депутат від НУ-НС Арсеній Яценюк переконаний, що питання наступника президента в Україні не актуальне.
Про це він заявив у вівторок ввечері під час програми “Від першої особи” на радіо ЕРА FM, повідомляє прес-служба Фронту змін.
Яценюк наголошує, що проти нього працює технологічна машина з продукування пліток про те, хто його підтримує і чий він наступник.
“Бруду виливають дуже багато. Я думаю, що в сучасних українських умовах взагалі нереально навіть розглядати питання про наступника. Все це навмисно робиться – вони думають, що у такий спосіб можна побороти політичного конкурента”, – додав депутат.
Яценюк переконаний, що такі політичні технології не працюють і вони не завадять українському народу обрати президента.
“Я їх можу розчарувати – це не працює, тому що відверта брехня. В Україні президент буде обраний тільки народом. Я не цураюсь того, що я знаю і президента Ющенка, і попередніх президентів. Але я їх точно знаю набагато менше, ніж і чинний прем’єр-міністр, і опозиційний”, – резюмував він.
Джерело: Українська правда