• 12 Март 2009
• Рубрика: Новини

Політична капіталоємність Яценюка зростає

Зовсім несподівано й дуже стрімко Арсеній Яценюк увійшов до трійки лідерів президентських перегонів. Відповід­но, змінилася тональність висловлювань на його адресу з боку політичних опонентів. Так, не минуло й кількох місяців від часу нападів Юлії Тимошенко, яка звинувачувала Яценюка у “дружбі” з паном Фірташем, як її найближче оточення в особах Миколи Томенка й Андрія Портнова вже висловлюється за те, щоб закопати сокиру війни, оскільки таке протистояння може якщо не знищити, то суттєво ослабити обох.

Натомість співпраця може допомогти пані Тимошенко сісти у президентське крісло, Арсенієві Яценюку ж пророчать прем’єрське. Сам екс-спікер наразі посилів із боку БЮТ не коментує, однак багато експертів схвально відгукується про такий варіант розвитку “стосунків” електорально близьких по­літиків. Про зміну тональності у висловах бютівців, політичні перспективи найрентинговіших політиків і варіанти їхньої поведінки – в розмові з директором Центру політичних дослі­джень “Пента” Володимиром Фесенком.

– Упродовж тижня з табору БЮТ пролунали дві заяви про необхідність домовлятися з Арсенієм Яценюком. Вони трохи несподівані, якщо згадати, що нещодавно Юлія Тимошенко різко нападала на того самого Яценюка…

– Не називав би такі заяви несподіваними. Вони, навпаки, логічні й закономірні. Думаю, в штабах БЮТ усвідомлюють очевидну ситуацію: Арсеній Яценюк стає третім фаворитом президентських перегонів. Й оскільки екс-спікер опирається на електорат західних і центральних регіонів України, а це спільні з Ю. Тимошенко виборці, то цим політикам так чи інакше доведеться домовлятися. Або до президентських виборів, щоб не вести між собою війну на знищення та не давати додаткових аргументів тому ж Януковичу, або після першого туру. Бо коли Юлія Тимошенко вийде у другий тур, їй потрібні будуть голоси виборців А. Яценюка. Мені здається, Арсеній Петрович розуміє, що він іще не зовсім готовий до президентської посади. Крім того, судячи з деяких його заяв, цілком імовірно, що цікавішою для нього є посада прем’єра.

– Думаєте, Юлія Тимошенко може піти на таку домов­леність?

– А чому ні? Згадаймо досвід минулих виборів. Коли після першого туру потрібні союзники, то з кандидатами, які або набрали доволі багато голосів, або представляють доволі популярні політичні сили, домовляються про підтримку. Л. Кучма 1999 року пішов на певні домов­леності з Марчуком – йому тоді дали посаду секретаря РНБО. На виборах 2004 року Симоненко й Вітренко після першого туру підтримували Януковича, а майбутній президент за підтримку у другому турі фактично дав Кінахові посаду першого віце-прем’єра. За те, що Юлія Володимирівна підтримала його ще до президент­ських виборів, вона обійняла посаду прем’єра. Мороз отримав декілька міністерських посад у новому уряді тощо. Тобто це традиційна й нормальна по­літична практика.

Дехто, можливо, пропонував або навіть пропонує Ю. Тимошенко “воювати” з Арсенієм Яценюком, але, на мій погляд, це контрпродуктивно. Думаю, і А. Яценюкові треба думати про своє майбутнє: якщо він більше заграватиме з опонентами Юлії Володимирівни, виступатиме в ролі її критика, то це може негативно вплинути на рівень симпатії до нього серед представників “постпомаранчевого” табору.

– Микола Томенко сказав: якщо Ю. Тимошенко не домовиться з Яценюком і Литвином, то може програти вибори. Ви погоджуєтеся?

– Ризик, звичайно, є. Зараз найбільше ризикують ті, хто уособлює владу. Ми побачили, що криза майже остаточно зруйнувала шанси Віктора Ющенка, також вона дуже сер­йозно вдарила по Тимошенко. Я, звісно, не робив би якихось апокаліптичних висновків щодо її шансів, оскільки в неї доволі міцне електоральне ядро. У неї багато, так би мовити, фанатичних прихильників, але вона втрачає тих, хто голосував за неї як за менше зло, як альтернативу Вікторові Ющенку або тих, хто вагався та голосував, можливо, із соціально-економічних міркувань. На виборах, радше за все, повториться та сама модель розподілу електоральних симпатій, яка була 2004 року. Тобто буде “пост­помаранчевий” табір й, умовно кажучи, проросійський табір. І в цьому сенсі заклики того ж Томенка шукати під­тримки в Яценюка й Литвина, більш пов’язаними з “постпомаранчевим” табором, є дуже логічними.

До речі, мені здається, у БЮТ є певна дискусія між прихильниками двох різних ідей. Перша полягає в тому, щоб Тимошенко боролася за статус лідера “постпомаранчевого” електорату, зокрема й через об’єд­нання всіх його політичних представників. Але є й інше крило, яке шукає певних домов­леностей із Партією регіонів.

– Тобто нині не можна сказати, яка лінія переможе?

– Думаю, логічнішою є лінія зміцнення статусу лідера “постпомаранчевого” електорату. Щодо іншої стратегічної лінії, то вона пов’язана не з якимись поступками Партії регіонів. Тут ідеться про те, щоб не допустити повторення подій 2004 року, тобто не допустити нового розколу на дві України й ризиків перетворення президентських виборів на нову гостру політичну кризу.

– Знову ж таки, ви сказали, що зараз влада дискредитована, і Юлія Тимошенко втрачає, оскільки асоціюється з нею. Натомість Арсеній Яценюк не асоціюється з владою, то чи варто йому, образно кажучи, застрибувати на корабель, який тоне? Може, краще почекати?

– Не йдеться про те, що він нині бере відповідальність за діяльність Ю. Тимошенко. Мова про те, що їм треба домовлятися, оскільки в них близькі групи виборців. Якщо ці політики “воюватимуть” між собою, то просто зменшать шанси! Хтось із них вийде у другий тур, але взаємною війною вони сприятимуть перемозі Віктора Януковича. А щодо того, що А. Яценюкові не варто брати на себе відповідальність, то тут не така проста й однозначна ситуація. Якщо виборці відчують, що він не хоче відповідати за ту чи іншу ланку державної політики або просто не бажає брати відпо­відальність в умовах кризи, то це буде проявом слабкості й може стати контраргументом проти Арсенія Яценюка.

Проте є ще одна проблема, на яку треба звернути увагу. В пана Яценюка, можливо, і є якась невеличка електоральна команда, але в нього немає власної політичної команди. Такої команди, яку відразу ж після перемоги можна було б розставити на владні посади і яка могла б провадити ту політику, яку він уособлює. Ми не можемо назвати жодної більш-менш відомої фігури, яку він міг би запропонувати на ту чи іншу посаду. Поки що він залишається політиком-одинаком і в цьому його серйозний мінус. Він дійсно отримує дивіденди від нинішньої кризи довіри до влади, але ці очікування треба підкріпити, інакше він повторить долю Віктора Ющенка.

– Наскільки я зрозуміла з розмови, ви не розглядаєте варіанта, коли А. Яценюк просто не балотуватиметься?

– Думаю, остаточно він вирішить безпосередньо перед початком виборчої кампанії. Але шанс на те, що екс-спікер братиме участь у президент­ських перегонах, доволі високий. Адже є доволі високий президентський рейтинг, є багато людей, які готові поставити на А. Яценюка, і, мені здається, в олігархічних колах уже відбуваються змагання за те, щоб, так би мовити, “вкластися” в Яценюка – тут як на ринку IPO. Політична капіталоємність Арсенія Яценюка зростає, і вони хочуть “вкластися” в нього, щоб потім отримати політичні дивіденди. Тому чимало людей радитиме йому взяти участь у перегонах. Також треба враховувати, що на виборах буде продемонстровано його президентський рейтинг, і це стане заявкою або на прем’єрську посаду, або на успішний виступ на парламентських виборах, що теж дуже важливо.

– Нещодавно Юлія Тимошенко заявила, що вона не готова однозначно сказати, чи балотуватиметься на посаду президента, оскільки все залежатиме від змін до Конституції…

– Це саме те, що я мав на увазі, коли говорив про варіант досягнення певного компромісу між Партією регіонів і БЮТ щодо того, щоб не перетворювати президентські перегони в політичну війну. І найпростіший варіант вирішення цієї проблеми – зменшення ваги президентської посади, тобто перехід до парламентської моделі. Якщо це відбудеться, то Юлія Тимошенко надасть перевагу посаді прем’єра.

– І президентом у нас буде Віктор Янукович?

– Не обов’язково. На мій погляд, якщо такі зміни ухвалять, то краще було б знайти порівняно нейтральну фігуру, яка змогла б гідно представляти нашу країну на міжнародній арені та могла б виконувати певні арбітражні функції в українському політикумі. І в цьому сенсі, можливо, Арсеній Яценюк, хоч і занадто молодий, але може бути хорошою кандидатурою. Володимир Литвин може бути, Анатолій Грищенко… Тобто знайти таку людину не проблема.

– Але ж Партія регіонів захоче цю посаду собі…

– Захоче. Але якщо йтиметься про те, щоб поділити владу на двох, то це буде просто перенесення конфлікту між цими двома політичними силами на майбутнє. Тобто в умовах кризи вони “заморозять” цей конфлікт, але потім його неминуче відтворять.

Розмовляла Ірина Гамрищак

Джерело: Львівська газета